Бортницькі хроніки

‹ Назад

«Знов осінь на Поліссі»: фільм про живу традицію лісового бортництва Білорусі

 

Новий авторський фільм «Знов осінь на Поліссі» розповідає про поліського бортника, його сина та бджіл, які разом відкривають для себе давній лісовий промисел і тонкий світ взаємин людини й природи. Стрічка показує лісове бортництво як живу традицію Білорусі, яку у 2020 році було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. На глядачів чекає повільна, уважна подорож в осінній ліс Полісся - до дуплянок-вуликів, старих знарядь і живого зв’язку між поколіннями.

 

В основі фільму «Знов осінь на Поліссі» - одна з найтихіших, але водночас найсильніших історій сучасної Білорусі: як батько й син разом ідуть у ліс дивитися на бджіл і вчаться жити з природою не через експлуатацію, а через повагу й відповідальність. Події відбуваються пізньої осені на Поліссі, коли справжній ведмідь шукає собі барліг, а сучасний бортник будить сина словами: «О, синку, прокинувся - поїдемо з тобою дивитися бджіл».

Герой фільму - людина, для якої це вже одинадцята осінь на Поліссі. Уперше він потрапив до цих лісів ще 2014 року до свого вчителя-бортника Василя - і відтоді, як сам каже, «захворів лісовою хворобою». Це не медичний діагноз, а стан душі: коли тебе нестримно тягне в ліс і до бджіл, коли вже не можеш відмовитися від такого життя. Глядачі побачать, як ця «хвороба» передається від старих бортників до автора фільму, а від нього - до сина.

 

Лісове бортництво в стрічці показано не як екзотику для туристів і не як «темне бджільництво», а як первісну культурну форму утримання й догляду бджіл у природних умовах - у бортьох і колодах, високо на деревах, у живих лісах і дикій природі. Фільм знайомить з унікальною бортницькою лексикою та знаряддями:

• лезіва, щоб піднятися на стойло (поміст біля борті);
• довжня і сньот - дверцята у світ бджіл;
• лазбень - луб’яний кошик/короб для меду;
• димар із трутвою, старий ніж, бортницька сокира.

 

Основою дії стає осінній огляд колод, який самі бортники називають своїм річним іспитом. Автор із сином підіймається по лезіві до стойла, відкриває довжню й слухає, як гудуть бджоли: хто «скаржиться» на поганий рік, хто мовчить і тримає в собі повні стільники меду й воску. Паралелі з риболовлею чи «тихим полюванням» постають тут природно: для когось «дивитися бджіл» - те саме, що ловити рибу або збирати гриби. Тільки замість кошика - лазбень, а замість удачі - суворі закони лісового господарювання.

 

Окремо у фільмі підкреслюється етика бортника. Він не має права забирати весь мед: одна третина, максимум половина - для людини, решта має залишитися в голові колоди на зиму й весну для бджіл. Якщо потрібно - підремонтувати дах, залатати мишачу дірку чи сліди куниці, забезпечити бджолам теплий «лісовий дім». В одному з фрагментів автор жартома називає себе «сучасним ведмедем» - людиною-ведмедем, яка посідає місце хижака, але не руйнує гнізда й не забирає останнього. Так давні легенди про перевертнів і неврів переосмислюються через сучасну тему відповідальності людини перед природою.

 

Важлива лінія стрічки - зв’язок поколінь. Глядачі бачать не класичну схему «майстер–учень», а живу історію про батька й сина, які разом збирають трутво для димаря, шукають у хаті заховане лезіва, сміються, коли забувають ніж, і всерйоз хвилюються, коли розуміють, що забули хліб. Хліб і бабусин рушник кладуть під стойло - як це робили діди, щоб ушанувати і бджіл, і ліс, і тих, хто був до нас.

 

У фільмі показано:

• правжні колоди-вулики високо на деревах, а не декорації в музеї просто неба;
• лезіва, лазбень, довжню та інші знаряддя, які майже не змінилися за сотні років;
• безпосередній процес «дивлення бджіл» - без постановочних сцен і коментарів у стилі інструкції.

 

«Знов осінь на Поліссі» дає можливість побачити традиційне лісове бортництво Білорусі як живу практику, що продовжує розвиватися й передаватися в сім’ях та спільнотах. Включення цієї традиції до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО у 2020 році в фільмі згадується не як формальний статус, а як підтвердження її глобальної культурної цінності.

 

Прем’єрний онлайн-перегляд фільму «Знов осінь на Поліссі» відбудеться 11 грудня 2025 року. Стрічка буде доступна для вільного перегляду на YouTube за посиланням.

 

 

Якщо вам близька жива традиція, цікаво побачити Полісся не крізь туристичні буклети, а очима людини, яка живе з лісом і бджолами, - запрошуємо долучитися до цієї осінньої подорожі. Увімкніть звук, дайте собі час уповільнитися й просто побути поруч із бджолами та лісом.